Вересневий смуток... Мирослава Стулькивская

http://www.stihi.ru/2018/09/12/9002


Оригінал:


Як ніхто, ти смуток мій виношуєш,
Як ніким, душа тобою зранена ...
Твій прихід, немов жертвоприношення.
І гірчить любов чуттєвим ладаном...

Дай з тобою трохи ще набутися,
Серед трав, умитих щедро росами.
Давнім смутком в радість повернутися...
Засвіти блакить яскраво осені!

Ти підеш за вітром, за туманами,
Залишивши днів найкращі спомини:
У листочках, сонця світлих променях...
Повернись ще теплим літом бабиним!


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Как никто, печаль связал с лишением,
Как никем, душа тобой изранена.
Твой приход, как жертвоприношение,
И горчит святое чувство ладаном…

Дай  тобой ещё чуть-чуть наполниться
В шёлке трав, умытых щедро росами,
Грусти давней радостью запомниться…
Засвети лазурь поярче осени!

Ты уйдёшь за ветром, за туманами –
Лишь воспоминания колечками
Над листвой, лучами безобманными…
…Возвратись же тёплым бабьим летечком!


Аватар Автора оргинала