Вона постала поруч... Несмілива...
Без жодних, зайвих, непотрібних слів.
Жадана. Світла. Чиста. І тремтлива.
Її я щиро і давно хотів.
Торкалась... Обіймала... Як у мріях...
І кожен дотик, кожна мить – мені.
Я відчував, як душу й серце гріє
піднесення, мов у щасливім сні.
Неначе я злітав – все вище й вище,
туди, де сонце і немає хмар...
Я – в ній... Вона – в мені... Постала тиша –
як вищий, незамінний божий дар...
Вона постала поруч... Несмiлива...
© Copyright: Миклош Форма, 2018
Свидетельство о публикации №118091301870
Свидетельство о публикации №118091301870
Рецензии