Леся Украинка. Трагедия
Л. Старицкой-Черняховской
Ощутил средь боя рыцарь,
что смертельно в грудь он ранен,
стиснул панцирь он сильнее,
кровь из раны унимая.
Разглядела с башни дама:
побледнел её любимый,
грудь сжимает он рукою, –
и слугу к нему послала.
– Славный рыцарь, дама просит
вас покинуть бой кровавый,
ненадолго – чтобы только
рану вам перевязали.
Мы наложим вам повязки
с исцеляющим бальзамом,
и давно уже на башне
приготовлено вам ложе.
– Передайте благодарность
той, что вас ко мне послала,
но на это приглашенье
не могу я отозваться.
Если б я хоть на минуту
сбросил свой железный панцирь,
кровь бы хлынула потоком –
вмиг бы я лишился жизни.
Ибо есть такие раны,
что не лечатся бальзамом,
нет для них других повязок
кроме панциря стального.
– Ох, ответ ваш, господин мой,
ранит сердце нежной даме!
– Может, есть у дамы панцирь,
Пусть его сильнее стиснет.
Кимполунг, 6.06.1901
(перевод с украинского –
Валентина Варнавская)
* * *
Леся Українка
ТРАГЕДІЯ
Посвята товаришці
Л. Старицькій-Черняхівській
Чує лицар серед бою,
що смертельна рана в грудях,
стиснув панцира міцніше,
аби кров затамувати.
Бачить з вежі гарна дама,
що поблід її коханий,
що рукою стиснув груди, –
посила до нього джуру.
– Пане лицарю, вас просять
залишити бій кривавий
хоч на ту малу часину,
поки рану перев’яжуть.
Є у нас м’які завої
і бальзам на рану гойний,
там на вежі біла постіль
вже давно для вас готова.
«Любий джуро! щира дяка
тій, що шле тебе до мене,
але я прийти не можу
на запросини лагідні.
Якби я хоч на хвилину
скинув сей залізний панцир,
кров би ринулась потоком
і життя моє порвала б.
Бо й такі бувають рани,
що нема на них бальзаму,
що нема на них завоїв,
окрім панцира твердого».
– Ох, мій пане, ся відповідь
зранить серце ніжній дамі! –
«Може, має дама панцир,
Хай його міцніше стисне».
Кімполунг, 6.06.1901
Свидетельство о публикации №118091200062