У той момент, коли мене не стане,
Коли перетворюся на ніщо,
Друзяки, ви підіймете стакани
І скажете – «іще один пішов»…
Пішов туди, де більшість, де найкращі…
А що життя..? Непевний сивий дим…
Небіжчик феєричне був ледащо
Та й і пішов… не дуже молодим.
Я знаю, зберетеся на прощання
І дехто нажереться вдрабадан.
І буде чутно рюмсання й зітхання.
А я… я посміхатимуся вам.
З прощальної, зі стрічкою, світлини,
З своїх віршів, зі спогадів, зі снів…
Я будував, пік хліб, херачив рими
І жив життя своє, як сам хотів.
І ще одне, прошу, мене не славте..,
А краще (це не жарт і не прикол)
Ви музику мою мені поставте.
Яку..? Звичайно, старий рок-н-ролл !
Коли мене не стане...
© Copyright: Сазонов В.П., 2018
Свидетельство о публикации №118091205457
Свидетельство о публикации №118091205457
Рецензии
Хорошее стихотворение. Последние строчки "улыбнули")) Спасибо.
Джессика Сандлер 14.09.2018 12:33 • Заявить о нарушении
Джессика Сандлер 14.09.2018 12:33 • Заявить о нарушении