Батьку, тату, таточку, татусю...
Більше, ніж любов, у цих словах!
Наче у дитинстві, пригорнуся...
Лише в мріях, спогадах і снах.
Скільки недосказано тобою!
Скільки ніжності в очах твоїх було!
У обійми, сповнені любов"ю,
Ти ховав мене під затишне крило…
У вікні фіранка непорушна:
Проводжати нікому мене…
Це життя… І смерть у ньому слушна…
Чаша ця нікого не мине!..
Рідні сильні татові долоні.
Досі відчуваю їх тепло!..
Спогади пульсують мені в скронях
Вдячністю! Було, було, було…
Вже не буде… Та життя триває!!!
З суму й радості сплітається той шлях.
Знаю, таточку, що ти в щасливім краї!..
І назавжди в люблячих серцях!
Батько
© Copyright: Петренко Ольга, 2018
Свидетельство о публикации №118091200174
Свидетельство о публикации №118091200174
Рецензии