Смотрю, всё больше о любви стихов.
Наверно, ностальгия сердце гложет?
Дни, что ушли она вернуть не может,
как и любовь.
Зачем тогда касаешься ресниц
и жарких губ, и глаз моих словами?
В них нет тепла, сковал декабрь льдами
огонь зарниц.
Ты к прошлому в стихах своих остынь.
Пусть ветер дует, парус твой вздымая.
Теперь ты знаешь, в жизни я такая:
мёд и полынь.
Кизляр
27.02.17.
перевод с украинского.
МЕД i ПОЛИН
Наталя Мазур
Бачу, віршів про кохання у тебе все більше,
Мабуть, ізнов ностальгія потай за душу бере?
Дні, що минули, не кращі були і не гірші,
Тих, що тепер.
Нащо укотре пригадуєш трепетні губи,
Наші збентежені руки та іскрометність зіниць?
Віриш, не тепло. Крижинами сковує грудень
Світло зірниць.
Так уже сталось. Усе, безперечно, минає.
Синіх тобі горизонтів та кумачевих вітрил!
Просто тепер ти знаєш, що у житті така я:
Мед і полин.
Мёд и полынь
© Copyright: Сергей Кизлярский-Ралло, 2018
Свидетельство о публикации №118091100991
Свидетельство о публикации №118091100991
Рецензии