VI. Дойд те до св ятост

VI.   Дойдіте до св’ятості

Не переживайте за свої книги і дітей, якщо вони відокремились і живуть самостійно: несучих в своїх структурах еволюції світу і свого рівня не мине свій шлях в припливах і відпливах думки, духу і буття.

Говорю: як відкрилось душі вище, так людина піде в обертаннях вищого і нижчого, поневолюючись часовими ритмами, чи ні.
Так піднімаються і опускаються книги-сліди, періодами знаходячи відгуки в спорідненому; люди мовлять про часткове: що кожна книга має долю.

Люди бояться говорити про головне — про себе, про свою душу, відчуваючи, що в недовершеному житті дещо в людях непідконтрольне їм: невільно випромінюється і сприймається, вчеплюється і придушує їх самих; необхідно остерігатися жорстоких закріпачень своєї душі і мозку від їх уявлень і гіпнозу, що затягує. 

Тому, що є незакріпачене майбутнє і єсть долі людей у відповідностях природі; єсть високий дух і бачення ним майбутнього, управління майбутнім; і єсть весь світ — невірно зорієнтований.
Весь світ мучиться без високого духу,— світ без бачення-чуття майбутнього.
Правильно — мати духовне знання подолання себе попереднього для подолання ритмів і бар'єрів при сходженні.

Правильно — знати рівень кожної записаної книги і  природних відповідностей; вірність — щоб вела до людини-бога.

Політики в цьому ні при чім, вони підвищуються самообдуренням, ненасправді,— не дякуючи своєму вищому дарові, сходженню в духові, самовдосконаленню
своєї організації і впорядкуванню світу духом і знанням; будучи залишені крісел і гіпнозу місць — зовсім жалюгідні.

Неправильно — вимагати «нової психології», «нового мислення», «нових суспільних відношень», не сказавши людям про низькоінформаційний гіпноз і психічні машини, що склались і не дають людям змінитись, про природу гіпнозу цього, його збудження, хто може справлятися з ним і як справлятися.
Це найперше в ділі — сказати про цей гіпноз, навчити невільників позбавлятися розбещення, що накопичується, очистити їх від програмацій для вищого світогляду. Раніше така робота підмінялась переведенням країни у війну, в біди.

Якщо не сказати — продовжуватиметься війна, нижчий шлях регулювання.

 Носії геніїв можуть іти проти хвороби усіх до вищого шляху.

Єсть духовні знання вищих стосунків, здержування безуму; до найвищих мало хто прийшов.

Не траться на подолання інертності — суспільної, літературної, політичної — все одно, це один рівень енергоінформацій природи,— поведешся — і наберешся, невільно станеш бездарним в загальній посередності і гіпнозі-паралічові людей в наростаючій всеодинаковості життя; в природі за цим — безпристрасні відповідності; подолай себе — дійди до святості.

 Вмісти все — і останься вільним.

Грудень 1987 р.

VII. Текучість твоя

Центруй висхідне; стань сонцем духу.
Відринь духом гіпноз світу і не являйся, підніми світові надра до любові, народи в духові — або тебе перекинуть і наречуть: політиком, або гірше — літератором.


З відходом найвищого приходять біди,— залиши про держання світу.
Багатодовершеному невірно об'являтися: невірно давати ім'я записаному.
Ведення текучості людини далі вище — іншими диханнями людино-богів.

Березень 1988 р.

VIII. Пісня в польоті

Європейці в розпиленості думки в бік матерії часто задовільнялися сирівцем-пливуном на цьому запущеному "огороді".
 
Отже, впродовж століть  (насправді – МОЖЛИВОСТІ у ВІЧНОСТІ) отримували загнивання думки, жахливо заплутаної, і відпадання від прямоти цільною духу, який в єднанні з Небесним Духом.
 
Думка всього світу, привита європейською наукою про матеріальний свіг, пахне некерованим плавуном. що самозноснться: все далі від Бога, і має часове ім'я цивілізапії, кінцевості.
 
Отже, гниль атмосфери їхньої є їхньою радістю, в ній вони є дійсні мастаки – і не знаюгь, що інші не хочуть захворіти, ну не хочуть здорові заразитись - і все. Ні для чого це керованим Духом в їхній практиці  єднання  молитви  і богомислення.
 
Один письменник, що не мав чистого верха, мусив з безвладного  духом генія визнати Європу  могильними плитами і цілувати їх з вдячністю. Чоловік вискочив з безодні завдякн цвинтареві Європи...
 
А сотні мільйонів душ не прагнуть, не хочуть і не знають, як вилізти. Ще каліки в Тройці і холуї, а - "Не хочу!"
 
      Отже, мислення не навчене на практиці переходити в здорову, все більш животворну цільність. Це не є справою теорії, а лише практики: єднання одухотворенного мислення з одухотвореним серцем (в рівновазі!) в одну цільність в духові внутрішньої людини.(Так, як в практиці святих).
       Здорова, гармонійно зцілена, і звернена до вищої досконалості  – піднімається душа Св.Духом в  правильному творенні, до живішої єдності, до Живоначальної Пресвятої Тройці.
Священник Павло Флоренський кількома рядками слів прояснив неможливість механічно матеріальної Європи і її намагань заставити Бога дати інтелектуальне пояснення істини і світу.
 
Як видно навіть по думці, Бог, щоб не творити роботів, дав свободу, а самочинно хворі однобокістю  вчені відкинулись від любові Небесної і – суха скукотища, яма розпаду.
 
Як видно, в нескінченній Божій Любові всі мислячі полегшено усміхнуться,
 
Мислителі, митники і філософи князя світу цього мають відстати, з погляду безпеки їхньої, від провідника Духу, шо являє силу Животворної Пресвятої Тройці.
А хто практикою віруючий і вже випробуваний Богом, і знає місце і джерело слова кожного,  нехай запитає владного Духа про мене по духу своєму.

1998 р.

 
IX. Океан Божої Матері і Христа
 
     Говорю тільки про те, що добре знаю, що дав Бог сягнути ділом і словом.

      Святі бачили духом з Духом Святим, але є у мені бачення краще і, можливо, перспективніше – бачення словом… З практики моєї говорю, сказали б – духовної, проте, точніше – художньо-церковної.
     В чім річ?

     Унікальне, єдино неповторне ( в любові) місце – цільно-свідоме – після Баха і Моцарта –  моє: нероздільність творчості і життя на церковне і світське. Решта не закидала провалля між світським і церковним. І тому не вигодувала кров’ю свойого життя і творчості нових, майбутніх людей.

     Матері Божій і Христу завдяки це відбулося.
     Не руйнуйте новий океан – океан Божої Матері і Христа, цільність настарану Ними, точніше – Ними зі мною.
      Полюбіте наскільки зможете і як зможете ваш вихід в океан Богоматері і Христа.

     Недосконала поки ще моя любов,– я є художник, звісно – не ангел. Проте художність, як вказано Ними, бачить, бачить тепер, і це є щастя.

     Серце в любові співа: не посоромив Христос ні одного, хто всі надії поклав на Христа, -  ось слову Його неможливо нічого заперечити, як Він і сказав на Землі.

15.11.2010 р.
(Завершення трактату "ТРИВАННЯ ЗАПОВІТУ" з першої книги "Деміург"*).
* - незалежний майстер (у вузькому значенні).
“Зло неискоренимо общественными институтами, усилиями любой власти.
Своей Кровью и Телом Своим, которых мы причащаемся, Он дает нам силы в борьбе со злом, к очищению сердец наших...
Вот почему Он для нас единственный Святой Вождь.»
Святитель Лука, архиепископ-хирург гениальный (Войно-Ясенецкий), возлюбленный.