Узел

Шандор Ременик

Знаем ли мы, кто завязал:
Бог, Сатана, Злой, Добрый?
Но не развяжет ни вера, ни знание, ни сила,
вечный на волоске жизни узел.
И знаем ли мы, как завязали,
что связали узлом руки судьбы,
судьбы копающиеся наши руки, и смеются
над сорванными, окровавленными нашими ногтями.

Там, на волоске жизни, узел судьбы,
и ни вера, ни знание, ни сила его не развяжут,
хоть исчезает из-за него мыслей порядок
и из ниоткуда возвращается снова.

Хоть осаждали его обширные философские системы,
об него вся мощь их разбилась,
вереница решений бесконечна и безнадёжна,
потому что узел вечен.

Ибо каждая былинка, каждый малый цветок --
один гордиев узел ужасный.
И тот останется, пока души хватит, кто будет началом
смерти, борьбы, размышления.

А у философских, копающихся пальцев,
верно, ещё более несчастные железные руки:
Цезарь, дважды рубивший узел,
бедняга -- Ты тоже не развязал его.


Вузол

Чи знаємо ми, хто зав'язав:
Бог, Сатана, Злий, Добрий?
Та не розв'яже ні віра, ні знання, ні сила,
вічний на волосині життя вузол.
І чи знаємо ми, як зав'язали,
що зв'язали вузлом руки долі,
долі допитливі наші руки, і сміються
над зірваними, закривавленими нашими нігтями.

Там, на волосині життя, вузол долі,
і ні віра, ні знання, ні сила його не розв'яжуть,
хоч пропадає через нього лад думок
і з нізвідки повертається знову.

Хоч брали в облогу його розлогі філософські системи,
вся їхня потуга об нього розбилась,
низка розв'язань нескінченна і безпорадна,
бо вузол вічний.

Бо кожна билинка, кожна маленька квітка –
один гордіїв вузол жахливий.
І той залишиться, доки душі вистане,
хто буде початком
смерти, боротьби, міркування.

А філософські допитливі пальці, певне,
мають ще більш нещасні залізні руки.
Цезаре, що двічі рубав вузол,
неборе – Ти теж не розв'язав його.

Csom; 
               
Mit tudjuk mi, hogy ki k;t;tte:               
Isten, a S;t;n, a Gonosz, a J;?               
De nem oldja hit, tud;s, er;,               
;r;k az ;let sz;l;n a csom;.               
Mit tudjuk mi, hogy s mint k;t;tt;k,         
Hogy bogozt;k a v;gzet kezei,               
A v;gzet a mi babr;l; kez;nk               
;s szakadt, v;res k;rm;nk neveti.            

Az ;let sz;l;n ott a sorscsom;               
;s meg nem oldja hit, tud;s, er;,               
B;r eszm;k rendje t;nt miatta le               
S a semmis;gb;l ;jra visszaj;.               

B;r ostromolt;k roppant rendszerek,          
Rajta minden hatalmuk megt;r;tt,               
A megold;sok sora v;gtelen               
S rem;nytelen -- mert a csom; ;r;k.            

Mert minden f;sz;l, minden kis vir;g         
Egy rettenetes gordiusi bog               
;s az marad, m;g l;lek lesz, ki raj;               
Hal;dni, v;vni, t;pel;dni fog.               

S a t;pel;d;, babr;lgat; ujjn;l               
M;g sz;nand;bbak t;n a vaskezek:            
Caesar, ki kett; v;gtad a csom;t,               
Szeg;ny - Te sem oldottad meg.