Вона сміється – мов краде
в життя миттєву хвильку щастя...
Неначе хтось колись знущався,
і в неї з пам'яті не йде,
що сміх – карають словом злим,
сміх зводить нанівець наруга.
Чиясь образа недолуга
пече вже стільки літ і зим.
Сміється, радісна моя...
Вдивляюсь у весняні очі.
Шаную сміх її жіночий.
Їй – смішно... А щасливий – я...
Вона смieться - мов краде
© Copyright: Миклош Форма, 2018
Свидетельство о публикации №118090608201
Свидетельство о публикации №118090608201
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
