Вецер блуждает средь одиночеств на трех языках

Вецер гуляе ў адзіноце
старой сядзібы,
дзе нібы чапля, што на балоце,
ліхтар адзіны
гарыць маркотна. А ці можа,
вядзьмак жартуе
і кожны вечар (ды так прыгожа!)
святло малюе.
Світанак прэч прагоніць зоры,
сонца зайграе,
І зашчабеча ў каліне кволай
сінічак зграя.
Ды адзінота самотным рэхам,
заместа смеху,
нібы смакуе: "Сын не прыехаў.
Жыве за светам".
Тая гаворка ўжо на памінках
апошнім словам
была ў хаце. Чорнай хусцінкай
зышла да долу.
Гадкоў з дзясятак ужо на пагосце
цётка Галіна…
Старая хатка чакае ў госці
Галіны сына.

05 09 18
М Шадуя



Авторский перевод на русский язык

Ветер блуждает средь одиночеств
впотьмах домины,
где серой цаплей во тьме клокочет
фонарь (лавины
кружатся мошек). А может, просто
нечисть балует
и каждый вечер до перекрестка
лучи рисует?
Рассвет тихонько прогонит звёзды,
солнце встречая.
Там потревожит калины гроздья
синичек стая.
Боль одиночеств уставшим эхом,
что вместо смеха,
прошепчет тихо: "Сын не приехал.
Живёт за светом".
Знать разговор тот был на поминках
последним словом.
Печаль соседок чёрной косынкой
сползла до долу.
Лет десять (больше?) уж на погосте
тётка Галина.
И только дом тот ждёт тщетно в гости
Галины сына.



Переклад на українську мову Ірини Булахової

Вітер-гуляка сумно блукає
в пустій садибі,
де, ніби чапля, що шкутильгає,
ліхтарик  диба.
Блимає тьмяно... Чи, проти ночі,
відьмак жартує?
Лиш прийде вечір,  (так неохоче) ,
світло малює.               
Скоро світанок зорі сховає,
сонце заграє.               
Ген, на калині, кволо співає –
пташина зграя.
А по хатині бродять самотність,
та ще й зловтіха.
На заробітки подався син десь.
І не приїхав.
Стала на пОминках словом останнім
тая говірка.
Пусто у хаті. Впала печалі
чорна хустинка.
Вже десять років, як спочиває
в землі Галина.
Марно хатина в гості чекає
Галини сина.