Поэту Артуру Грей Эсквайру нечто...

Сира тiнь моя
Артур Грей Эсквайр http://www.stihi.ru/2016/11/10/808
                «Тінь моя ковзає річкою
                мовчазна і сира…»
                (Федеріко Ґарсія Лорка)

По річці життя норовистій
Перекатами та вирами,
Плесами та затоками
Ковзають тіні – темні, кудлаті,
І моя мовчазна і сира,
І моя дощами осені зрошена,
Така сама неприкаяна й непотрібна
Ковзає. Блукає безхатьком-круком
Багновищами очерету мислячого,
Торфовищами осоки-мрії,
Мокряками комишу-казкаря.
Блукає тінь моя долиною-гленом,
Де все завершено
І все тільки в минулому,
Навіть смерть і то тільки вигадка,
Каменями-плазунами, де рінь заворожена:
Рінь, де ховається тінь моя,
Як в хатинці-склепі соломою критій.
Тінь моя. Безпритульна сомнабула,
Птаха мовчазна чорнокрила,
Пірнай в світ прозорий води холодної,
В світ лускатих темнословів сріблястих,
Доки сонце не зникло,
Доки світ не зістарівся –
Блукай.
Пірнай.
Пий росу.
І вигадуй…
_________________________

Поплывем по реке
брат мой славный,
не утонем в водах реченьки,
путь наш солнечный, да ранний,
до любимой, до сердеченьки.
Уж мы любим одну злАтую,
на двоих она горемычная ,
ты укрАинец, русский я зато,
но она для нас счастье личное.
_________

Попливемо по річці
брат мій славний,
не потонемо у водах річеньки,
шлях наш сонячний та ранній,
до коханої, до сердеченьки.
Вже ми любимо одну зОлоту,
на двох вона бідолашна
ти укрАїнець, росіянин я зате,
але вона для нас особисте щастя.