Десь тут, між північним і дещо південним,
на мене чекає знедолений схід,
в якому чудесне буває буденним,
а щастя зростає із тисячі бід.
Позаду лишилась старенька Європа,
що вічну байдужість на решту дає,
а я одягаю костюм ефіопа,
і гречно ховаю слов’янство моє.
Вже пізно кричати на в’янучі зорі
і Місяць над містом, що тане в імлі,
де хмари густіють в повітрі прозорім,
немов це останній світанок Землі...
Эхо Эфиопии
© Copyright: Александр Ноцкий, 2018
Свидетельство о публикации №118090500496
Свидетельство о публикации №118090500496
Рецензии
