Здрастуй, Маша, радість наша,
що ж це ти така сумна?
Ти вродлива та хороша,
а додому йдеш сама.
Глянь на мене, придивися,
чи подобаюсь тобі,
я ж у тебе закохався,
а ти, ходиш все в журбі.
В тебе очі ніби небо,
ніби в полі васильки,
погукай мене до себе
не на час, а на роки!
Я візьму тебе за руку
та до церкви поведу
що б ти мала запоруку
та відкинула журбу.
Був би гарним чоловіком,
ти дружиною мені,
я б тебе кохав до віку
наяву, а не в-ві сні.
Укр. Здрастуй, Маша
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118090502993
Свидетельство о публикации №118090502993
Рецензии