На мокрому піску веселим ланцюжком
сліди від наших ніг в щасливому сплетінні.
І хвилі набігають замріяним клубком,
лишаючи в ямках морську солону піну.
В минуле пронеслись невтомніі вітри,
й дні сонячні й хмурні у всесвіті мінливім.
Вже інші ноги в ланцюжку слідів
відбитки ставлять...
...в такий же час, як був у нас, щасливий...
29 серпня 2018 р
На мокром песке. укр
© Copyright: Евгения Кобикова, 2018
Свидетельство о публикации №118090404544
Свидетельство о публикации №118090404544
Рецензии