Подорож до Львова

Поїдемо у Львів і нікому не скажемо,
Цей колір помади робить тебе трошки старшою.
Кажуть, львівські дощі володіють цілющою силою -
Це значить ми будем щасливими та красивими...

Це значить ми будем топтати бруківку стоптану
Мільйонами ніг, що шукали в цім місті щастя, і
Селились в квартирках, гуділи бджолиними сотами,
Дивились на дощ, їли борщ, гріли чай собі...

Ти плаття надінеш, що дуже тобі личитиме,
Ми будем блукати, між зорями і табличками,
Мов два кораблі космічні в безмірі простору,
Нічого такого не сталось — просто ми...

Згубились у вирі думок, блукаємо колами,
Стільки проблем — не вичаклуєш патронуса.
Гріємось кавою, дудлим кон'як із колою -
Твої цілунки... Маленькі приємні бонуси...

Поїдемо у Львів - хай усе в прірву котиться,
Звісно, у межах кримінального кодексу.
Ти будеш сміятися, так, ти будеш сміятися,
Ми зробимо це у п'ятницю... Так, у п'ятницю...

Кажуть, Львів, на усі запитання відповіді,
Має в кишенях у необмеженій кількості.
І, наче Іісус вправно ходить він по воді,
Й не терпить бруду брехні, егоїзму та підлості...

Ларьки з медовухою світяться там, мов оазиси,
Музики в плащах надають перевагу класиці,
Старовинні книжки на поличках у кожній кав'ярні...
Це значить ми будем з тобою розумні і гарні...

Наповним повітря розмовами філософськими,
Ти зацитуєш Іздрика, а я... Броського...
Стражі леви лежатимуть стомлено - древні лицарі,
Впаде перший сніг... Підіймемо вгору лиця ми...

Від холоду вулиці стануть іще більш вужчими.
Скільки ми ще одне одного будем мучити?
Цей колір помади робить тебе трошки старшою.
Ми два мазохісти... Два мазохісти зі стажем...

© Паша Броський