Пусто. Пыль щиплет как комары.
Над городом жара распласталась,
Налегла, покрыла пыльные дворы.
Малость
Осталось
Обожравшегося августа,
Отходящего
(«Арбуз, покупай, пожалуйста!»)
Больше от сентября рожи приходящей.
Считаешь, что выращено (или взрАщено).
Считаешь в белом детей, прохожих.
Вспоминаешь женщин-ящерок.
Жаре редко открывают двери.
Думаю, верю:
Она вспоминает тоже
Мужчин,
В той же неспешной пропорции,
На которых после «чин-чин»
Кончаются эмоции,
Мечтания об укусах. Тем, помоложе,
Луна широкоскулая напомнит.
И про этот останній день,
Когда кончился лета плен, и чья пострадала мишень
От жарких последних молний.
конец августа 2018г
Осени Разметка
© Copyright: Валерий Литвинов, 2018
Свидетельство о публикации №118090401132
Свидетельство о публикации №118090401132
Рецензии
чи хата похилилась
Николай Кузьменчук
Чи виріс я, чи хата похилилась,
Що стріха дістає мого плеча?
Сумні над ставом верби зажурились,
І мати виглядає орача.
Вона давно чекає його з міста,
- Приїдь, - казала,в теплі місяці,
Я, як колись, вчиню у діжці тісто,
Спечу в печі рум’яних буханців.
Приїдь синочку, ми город посадим
І може тин полагодиш мені,
Вдвох поговоримо, даси пораду
А я дам сала і яєць тбі.
Приїдь синочку, вже отаву косять,
І тепле літо скоро вже мине,
Ранкова прохолода вруна росить,
А серце так болить бо жде тебе.
Приїдь, синочку. Картоплі копають,
Пожовклим листям осінь гомонить,
Приїдь дитино, я тебе чекаю,
Спитай, що я роблю і що болить.
Приїдь, синочку, скоро вже зима.
Як зимувати буду я не знаю,
І хата наща стала вже стара ,
Повітка валиться (про це тобі писала).
Приїдь, синочку, віхоли гудуть.
Не дуже тепло вдома, я хворію...
Сусіди в постіль воду подають,
То може ти приїдеш в цю неділю?
Приїдь дитино, бо мабуть весна
Пройде, та вже без мене рідним краєм.
Тебе нема. Чогось тебе нема.
Може тебе там хтось не відпускає?
То ти скажи, що Мати тебе жде,
Одна, в селі старенька проживає.
Надворі темно, лід тріщить, мете,
А я тебе у вікна виглядаю…
Чи виріс я, чи хата похилилась.
Що стріха дістає мого плеча?
Сумні над ставом верби зажурились,
А мати все чекає орача.
………………………
Я їду, мамо, чуєш?!
Я вже їду…
Я завтра буду-ти так всім скажи!......
Роман Семанишин 31.03.2019 00:06 • Заявить о нарушении
Николай Кузьменчук
Чи виріс я, чи хата похилилась,
Що стріха дістає мого плеча?
Сумні над ставом верби зажурились,
І мати виглядає орача.
Вона давно чекає його з міста,
- Приїдь, - казала,в теплі місяці,
Я, як колись, вчиню у діжці тісто,
Спечу в печі рум’яних буханців.
Приїдь синочку, ми город посадим
І може тин полагодиш мені,
Вдвох поговоримо, даси пораду
А я дам сала і яєць тбі.
Приїдь синочку, вже отаву косять,
І тепле літо скоро вже мине,
Ранкова прохолода вруна росить,
А серце так болить бо жде тебе.
Приїдь, синочку. Картоплі копають,
Пожовклим листям осінь гомонить,
Приїдь дитино, я тебе чекаю,
Спитай, що я роблю і що болить.
Приїдь, синочку, скоро вже зима.
Як зимувати буду я не знаю,
І хата наща стала вже стара ,
Повітка валиться (про це тобі писала).
Приїдь, синочку, віхоли гудуть.
Не дуже тепло вдома, я хворію...
Сусіди в постіль воду подають,
То може ти приїдеш в цю неділю?
Приїдь дитино, бо мабуть весна
Пройде, та вже без мене рідним краєм.
Тебе нема. Чогось тебе нема.
Може тебе там хтось не відпускає?
То ти скажи, що Мати тебе жде,
Одна, в селі старенька проживає.
Надворі темно, лід тріщить, мете,
А я тебе у вікна виглядаю…
Чи виріс я, чи хата похилилась.
Що стріха дістає мого плеча?
Сумні над ставом верби зажурились,
А мати все чекає орача.
………………………
Я їду, мамо, чуєш?!
Я вже їду…
Я завтра буду-ти так всім скажи!......
Роман Семанишин 31.03.2019 00:06 • Заявить о нарушении