Як говорили предки крізь старі повір'я
(Чи може вигадав того якийсь дивак),
У чорнобривцях заблукали мрії,
Де й загубилися за просто так.
І мрії ті - далекі та примарні - хвилями
все виринають із пахучої квітини,
Зринають ввись кулями-перемелинами
І лускаються в небі за хвилини.
Як говорили предки у старих піснях та к;зках,
Чи , знову ж, те вигадували інші,
У чорнобривцях заховав любов та ласку
Не хтось з людей, а сам собі Всевишній.
І заквітчались всі двори, городи й вулиці,
Розносять запах по землі - і не відступляться,
Всім світом викохані на розлогих ланках,
Примарні квіти із вогню світанку.
23.08.2018
Як говорили предки
© Copyright: Анеля Венечкина, 2018
Свидетельство о публикации №118090107334
Свидетельство о публикации №118090107334
Рецензии