Закинь мене на горище,
Де все давно - попелище,
Де нижче землі, та вище
тебе і мене - найближчих.
Закинь мене в синє море,
Де хвилі живуть в непокорі.
Хоч щастя, хоч тихе горе -
Ми все із тобою поборем.
Закинь мене в темні хмари,
Які обпалюють паром,
тебе і людей всіх на пару.
Закинься у очі карі,
Де знову стрибають чортята,
шукаючи, кого забрати -
Тобі їх не суджено мати,
Щоб, знову упавши, не встати.
17.07.2018
Закинь
© Copyright: Анеля Венечкина, 2018
Свидетельство о публикации №118090107266
Свидетельство о публикации №118090107266
Рецензии