Заблукало сонце в споришах, (с)
Стріло поетесу в ніжних луках.
У рядки віршовані душа
Відряджала зустрічі й розлуки.
Хоч роки – морозом на чоло,(с)
Та не зимно вишні у садочку,
Бо життя, неначе джерело,
Напувало мріями рядочки.
Вірш пісенний душу окрилив
Невгамовним відблиском любові,
Поцілунком сонця звеселив
І покликав в спориші ранкові.
Поэтессе ларисе гараган укр
© Copyright: Наталья Гриненко-Артеми, 2018
Свидетельство о публикации №118083107375
Свидетельство о публикации №118083107375
Рецензии