Питальнiсть... Маргарита Метелецкая
Вопрошение
Любима ль, Сущий, я Тобой?
Мне будто доказательств мало…
Но, чтоб не плакать: «Всё пропало!» –
пасу мечты… Свирелька, пой!
В упавших яблоках видна
печаль минующего лета…
И ласточки пропали где-то…
И жжёт – подспудная вина,
что письма бледны и просты
мои – застенчивость на страже?..
И нет уверенности даже
что чувства след заметишь Ты…
И выполню ли я Завет
про силу истиной Любови,
что сможет сокрушить любое
злосчастье? Мало ли примет
того, что Белый камень* есть,
что день угрюмый, день погожий –
любой! – конечно, милость Божья,
разлитая сейчас и здесь?..
Глянь! Август-сказочник плетёт
ответ с вопросом в свой черёд…
_______________
*Белый камень вручали оправданному на Страшном Суде.
Оригинал: http://www.stihi.ru/2018/08/27/2470
Чи Ти кохаєш, Боже мій? –
Я все нових шукаю свідчень...
І, не впадаючи у відчай,
Пасу отари ніжних мрій...
А літо знову промина
У стиглих яблуках серпневих...
І ластівок нема вже в Небі...
А є – невловлена вина,
Що так невиразно пишу
Тобі листи із почуттями?
І де ж чітка, нарешті, тяма –
Чи слід потрібний залишу?
Чи виконаю Заповіт
Про силу справжньої Любові,
Що Зло перемага в двобої?
Збираю в кошика приміт:
Хіба провісники тавра –
Цей дощик, спека, днина гожа?
Хіба то все – не ласка Божа,
І «Білий Камінець» – мара?..
Глянь! Казку серпень витіва,
В питальних танучи словах!..
_______________
*Білий камінь вручали виправданому на Страшному Суді.
==============================
Аватар со страницы автора, Маргариты Метелецкой
Свидетельство о публикации №118083105835
С уважением,
Поэты Прозаики Приднестровья 07.10.2018 21:15 Заявить о нарушении