Глибокі роси на покосах,
В траві мій слід, мов од човна
Згадалися так Ваші коси,
Що світять сонцем
Аж до дна, де глибина
Доступна лиш Богиням,
Де берег в вічному чеканні
Поміж живого срібла течії,
У прагненні щемливого єднання
Стежок, що пролягли в мої
Нездійснені бажання…
Про світ і світло в чистих росах
І трави що не ляжуть у покоси,
А будуть завше в літі зеленіти
Й рости колоссям золотим…
***
© Copyright: Владимир Ермолаев, 2018
Свидетельство о публикации №118083102692
Свидетельство о публикации №118083102692
Рецензии