..об сонні калюжі шпортаючись,
день добігав кінця,
наздоганяючи ніч,
що, випускала пару туманнно в тихе надрання на пахощі квітів,
стоси зелені трав,
котрі, мокрі,
пускали сльози рос в землю,
ледь тамуючи її спрагу,
люб'язно надану літньою спекою недарма,
а задля очікувань живої тієї вологи життя,
заради
самого
життя,
порою ранково-золотою,
що вже інший час пришвидшує світанком-сходинкою в новий день..
пи-ти
© Copyright: Гелена Смилянская, 2018
Свидетельство о публикации №118083009109
Свидетельство о публикации №118083009109
Рецензии