Вже немає вороття.
Як я хочу хоч раз,
Повернутись в той час,
Де були ми щасливі малі,
Грались ми у війну,
Серед трав й полину,
І тоді були довгими дні.
Будували в лісі шатро,
Грав на баяні Петро,
Як ми пасли овечок у полі,
Не сказавши нікому,
Ми втікали із дому,
Щоб скупатись у річці Сучаві.
Хоч би ще один раз,
Років тих відчути екстаз,
Як ми вперше цілувались за тином,
То був юності рай,
Нам співав водограй,
Я тобі вишивала хустину.
Не забуду ніколи,
Як ішли ми до школи,
І ті ранки, що мороз на отаві,
Той останній дзвінок,
Що кликав в життя на урок,
Всі дороги у осінь жовтаві.
Вже немає вороття,
У минуле життя,
Ми не є повелитилем долі,
Що ж це сталось зі мною?
Роки збігли юрбою,
Залишивши лиш спогад і болі.
Автор: Н.П.Рубан.
Нет возврата
© Copyright: Надежда Рубан, 2018
Свидетельство о публикации №118083007515
Свидетельство о публикации №118083007515
Рецензии