Постукала осінь у пам'ять минулим коханням.
Ніколи ту осінь я вже не забуду... А ти?
А ти пам'ятаєш ті дзвони церков на світанні?
І там – над церквами – щасливу блакить висоти?
Чи ти пам'ятаєш, як нам захотілось співати?
Як ми заспівали, як ми усміхались удвох?
Чи можна забути ті жовто-червоні Карпати,
які до нестями у нас закохались обох?
І стукає осінь у пам'ять... І тішаться дзвони...
Я хочу, щоб осінь тобі пригадалася теж...
Чекаю щоосені жовте в обіймах з червоним.
Червоне... І жовте... І дзвони... І небо без меж...
Постукала осiнь у пам, ять минулим коханням
© Copyright: Миклош Форма, 2018
Свидетельство о публикации №118083001607
Свидетельство о публикации №118083001607
Рецензии
