Сльози України-неньки,
Гине весь її народ:
-Любі ви мої, рідненькі,
Віднімають в вас жівот!
Що подіяти? не знаю
Захистити як життя,
Лають всюди, вижинають,
І женуть у забуття.
Що за кара, де грішила,
Де провина та моя?
Я була до всіх привітна,
Я була для всіх своя.
Безробітні, безголосі,
Дітонькі - мої зірки,
І маленькі, і дорослі,
Гинуть всі чоловіки.
Обездоленя до краю,
Може досить вже ганьбить?
Ледве-ледве виживаю,
Зможу ще колись любить?;
Сльози України-неньки,
Розірвало землю знов,
Крають груди в шмат дрібненький,
У землі також є кров.
Вщерть заповнена вже кров*ю,
Але ще жива любов*ю.
Сльози Укра ни неньки
© Copyright: Людмила Дубищева, 2018
Свидетельство о публикации №118082904402
Свидетельство о публикации №118082904402
Рецензии