Мiлове

Пролетарське моє Мілове!
Мене пращурів поклик зове
До твоїх нетинькованих стін,
Що чекають давно перемін.
Тут – прадавнє коріння моє,
Над колискою лагідний спів.
Щось казкове навкруг тебе є
У просторах ланів і степів.
Я ввібрав в себе запахи ці,
Нехворощ, полинів, чебреців,
Ковилу, що тремтить у руці,
І красу степових воронців.
Не знайти підходящі слова
Для мелодій, що зрощують нас,
Коли жайвір у небі співа,
Прославляючи простір і час.
Тут, у цій стороні Міловській
(дай їй Бог і з води, і з роси!),
У біді небувалій людській
Пережив я воєнні часи.
То була найчорніша пора,
Коли день обірвався і згас.
Налетіла на нас німчура,
З наших хат вона вигнала нас.
Як же тяжко тоді нам було!
Нагла ніч учинилася там!.. 
Дев’ять душ у льоху нас жило,
Якщо те називати життям.
На Чертково як фріц налітав,
Весь наш погреб здригався і гув. 
Я під гуркіт пекельний зростав
І про радість дитинства забув.
Як скінчились кошмари нічні,
В очі глянуло світло живе,
Коли наші, мов ангел вві сні,
На світанку ввійшли в Мілове.
Та радянський солдат не спочив,
Рушив далі по кручі слизькій.
В Україні ти став на почин
Не із легких, район Міловський!..
Німець нищив усе і палив,
Україну обдер до ниток.
Від  Донбасу до галицьких нив
Прокотився нацистський коток.
Та отримав нацист по зубах,
Скаженів клятий Гітлер-стратег:
Наближались поразка і крах,
Коли батько мій брав Кенігсберг.
Смак гірких перемог впізнаю, 
Дим пожеж у далеких містах,
Коли брат мій загинув в бою,
Хоч так близько був клятий рейхстаг!..
Гіркоту Перемоги відчув
І солоність непроханих сліз,
Коли поїзд в Чертково прибув,
Що з Німеччини батька привіз…
Та війна відійшла в небуття,
Починалося світле, нове,
Нескалічене,  мирне життя
І для тебе, моє Мілове!
Скільки літ, скільки десятиліть
Промайнули, неначе вві сні!..
Ще триває мій дальній політ,
Моя доля прихильна мені.
Бачив я сотні селищ і міст,
Де екзотики присмак живе,
Та первинної сутності зміст
Повертало мені Мілове.
Мене пращурів поклик зове. 
Тут – прадавнє коріння моє.
Славлю скромність твою, Мілове!
Щиро вдячний, що ти в мене є!
                © Олег КРАВЧЕНКО