Питальнiсть... Маргарита Метелецька

   http://www.stihi.ru/2018/08/27/2470

   Оригінал:


   Чи Ти кохаєш, Боже мій ? -
   Я все нових шукаю свідчень...
   І, не впадаючи у відчай,
   Пасу отари ніжних мрій...

   А літо знову промина
   У стиглих яблуках серпневих...
   І ластівок нема вже в Небі...
   А є - невловлена вина,

   Що так невиразно пишу
   Тобі листи із почуттями?
   І де ж чітка, нарешті, тяма -
   Чи слід потрібний залишу ?

   Чи виконаю Заповіт
   Про силу справжньої Любові,
   Що Зло перемага в двобої ?
   Збираю в кошика приміт :

   Хіба провісники тавра -
   Цей дощик, спека, днина гожа ?
   Хіба то все - не ласка Божа,
   І "Білий Камінець"* - мара ?..

   Глянь ! Казку серпень витіва,
   В питальних танучи словах !...

 * Білий камінь  - вручали виправданому на Страшному Суді…


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Ты любишь, Боже? – в свете Встреч
Ищу я новых доказательств
И, не в плену у обстоятельств,
Пасу стада нежнейших мечт…

Поспеют яблоки сполна –
И лето промелькнёт, как небыль...
И ласточек не видно в Небе…
Неуловима лишь вина:

Так часто шлю Тебе привет,
Но всё не выразить признанья,
И где же чёткость осознанья,
Что всё-таки оставлю след?..

Исполню с честью Твой Завет
Любви той истинной во имя,
Что бьётся с кознями любыми
Зла? Всё ищу примет :

Что ль, провозвестники тавра –
И дождь, и зной, и день погожий?
И разве всё – не ласка Божья,
И «Белый камень» – лишь мираж?..

Зря ль сказку август затевал,
Всю в вопросительных словах?!..


*Белый камень  - вручали оправданному на Страшном Суде

Аватар Автора оригинала