Чорнi круки

Чорні круки, візьміть мене на поруки,
Поможіть віднайти трикляту червону руту.
Віднесіть листа Одіну зi щирим проханням миру,
Відганяйте від мене бісів, чортів та мимр...

Покажіть мені правду, яка б не була гіркою,
Покажіть мені горщик із золотом під горою,
Де райдуга, кажуть, розпочинає путь свій,
Де леприкон, що мудрий, наче Конфуцій...

Станьте у небі яскравим дороговказом,
Розкажіть мені казку, як у дитинстві, казку
Про доблесних воїнів, духів та древні чари,
Залітайте у гості — вип'ємо пива чарку...

За тих, хто розстанув в бою, мов під Сонцем сніжинки,
За тих, перед ким не встояла б жодна жінка,
Хто рід не продав свій і волю за срібний непотріб,
Хто посміхався лежачи на смертному одрі,
Хто не просив у богів ні слави, ні насолоди,
Сумлінно ніс хрест свій під регіт дурних на Голгофу,
Кому терен впивався у скроні й цвіли троянди,
Якi водоспадом стікали на грішну землю,
І міріади зірок, що блимають, як гірлянди,
Мов п'яні мурахи, спадали з небесної стелі...

За тих, хто не знає слова такого "не знаю",
За тих, хто не знає слова такого "можливо",
Хто здійме меча за матір та власну зграю,
Кому не страшні ні вогонь, ні вітер, ні злива,
Хто небу підносить багаття, пісні і треби,
Хто після смерті порине з птахами у вирій,
Хто не знає слова "не зможу", бо знає "треба",
Хто не знає слова "печаль", бо є слово "віра"...

Чорні круки, хильнемо хмільної отрути,
Смуток з'їдає, хоч із м'ясом його виріж,
Не розуміють люди ліниві, як трутні:
Яка різниця, у що ти віриш, якщо ти віриш...

Яка різниця, якщо ми в цім вимірі - бранці,
Якщо наші душі, мов мертві метелики в банці.

Та в серці жевріє вогник, квітне, мов ружа...
Немає слова "не зможу",
є слово "мушу"...

© Паша Броський