Човен сонця вже зника

Човен сонця вже зникає,
Ніч фарбує кожен крок,
Тільки подих сну вмикає
Аплікацію зірок.

Клен на дворі чує вітер,
Кіт сусіда йде на дах,
А твоє ім’я без літер
Мерехтить слізьми в очах.

Б’є ліхтар у вікна світлом,
Та лишає дивний сум
(Де ще вчора злидні квітли)
Очерет надій і дум.

Келих віри майже повний:
Я наллю знов для зітхань.
Місяць зблід – то зна;к безмовний,
Показник моїх чекань.

Фея тиші на балконі
Шиє хустки,креслить схід,
А метелик у долонях -
Олівця найкращий слід.

Як малює пані гра;фа,
Так прихо;дить він до нас,
Персні трав кладуть до шафи,
Колесять сере;д терас.

Граф танцює і співає,
І ховає в ковдрі хмар,
Фею ніжно пропускає
Світлофор нічних примар.

Я дивлюсь на них казково;
Гості запросили в гай.
Острів чар – мій дім чудовий -
Поринає в небокрай.

Розпач руку все тримає:
Не відпустить лютий звір,
Бо стою, тебе; шукаю,
Зачарован свіжий зір.

Все міркую: де ти,як ти…
Час у зорі тут тече,
А ілюзій марні факти
Обіймають за плече.

От і знов грабіж світанку,
Що краде; годинник мрій,
Сяє крихтами до ранку
Діамант дощів між вій.

Та нічого! Ще побачу
Струми вулиць,серпня дзвін,
Я чекаю на гаря;чий
Фіолет вечірніх стін.