Моє вбрання - то вигорілий стяг,
Обшарпаний війною і ганьбою...
Але він гордо розвивається в вітрах!
Дає натхнення втомленим журбою.
Моє обличчя - то є сотні лиць,
З сльозами туги, та із посмішками щастя,
Із зморшками всіх тих, хто впали ниць,
Із гнівом тих, хто відганяв напасті,
Із радістю очей, що дочекались,
З байдужістю всіх тих, хто повз пройшов,
І з твердістю всіх вас, що не зламались,
Із духом тих, над ким вже ореол...
Моя душа жадає хліба й солі,
Щоб від гостинності ламалися столи,
Проте, загартувалася від болю,
Що гості із собою принесли...
Я здужаю усе, коли ми разом!
Я ж - мати, я - Вітчизна, оберіг...
Я зможу пережити всі образи,
Аби народ мій врешті переміг!
Украина
© Copyright: Евгения Годенкова, 2018
Свидетельство о публикации №118082406204
Свидетельство о публикации №118082406204
Рецензии