Стихи Н. Гумилёва. Перевод на укр. язык
Поэт Николай Гумилёв
АКРОВІРШІ
А/Аддіс-Абеба серед міст
Н/На березі струмків прозорих.
Н/Небесний див тебе приніс,
А/Алмазний, між ущелин хмурих.
А/Армідін сад... Там пілігрім
Х/Хай береже любов неясну,
М/Ми всі схилились перед ним,
А/А всі троянди тут прекрасні.
Т/Там в душу погляд чийсь запав,
О/Отрути повен і обману,
В/В садах, де вироста смоква,
А/Алеях тінявих платанов.
***
А/Ангел ліг до небосхила краю,
Н/Нахилившись, дивувався прірві:
Н/Новий світ був без зірок і синім,
А/Ані зойку там не відчуває.
А/Алой крові боязке биття,
Х/Хрускіт рук тендітних і тремтіння,
М/Миру снів дісталось володінням
А/Ангела святого відбиття.
Т/Тісно в світі, хай живе, як мріє
О/Отак про кохання, світ і тіні,,
В/В жаху відкривати, як сумління,
А/Азбуку відвертості зуміє.
ТРАЗИМЕНСКОЕ ОЗЕРО
сонет
Зелене, все у пінистих буграх,
Як жменя хвилі, з океану взята,
В розтуленій ледь пригорщі гіганта
Воно нудиться в пласких берегах.
Плуг не блищить на мокрих борознах,
Повільний буйвол важкий і рогатий,
Тут думою пригнічений вожатий,
Тут зріє хміль, та лавр уже зачах.
Лиш іноді, від спокою в нестямі,
З кипінням, гулом, гиканням, виттям
Воно своїх не хоче берегів.
Неначе знов під раттю Ганнібала
Зітхнули скелі, чути крик шакала
І трубний голос шалених слонів.
Оригинал.
АКРОСТИХИ
Аддис-Абеба, город роз.
На берегу ручьёв прозрачных,
Небесный див тебя принёс,
Алмазный, средь ущелий мрачных.
Армидин сад... Там пилигрим
Хранит обет любви неясной
(Мы все склоняемся пред ним),
А розы душны, розы красны.
Там смотрит в душу чей-то взор,
Отравы полный и обманов,
В садах высоких сикомор,
Аллеях сумрачных платанов.
***
Ангел лёг у края небосклона,
Наклонившись, удивлялся безднам:
Новый мир был синим и беззвёздным,
Ад молчал, не слышалось ни стона.
Алой крови робкое биенье,
Хрупких рук испуг и содроганье,
Миру снов досталось в обладанье
Ангела святое отраженье.
Тесно в мире, пусть живёт, мечтая
О любви, о свете и о тени,
В ужасе предвечном открывая
Азбуку своих же откровений.
ТРАЗИМЕНСКОЕ ОЗЕРО
сонет
Зелёное, всё в пенистых буграх,
Как горсть воды, из океана взятой,
Но пригоршней гиганта чуть разжатой,
Оно томится в плоских берегах.
Не блещет плуг на мокрых бороздах,
И медлен буйвол грузный и рогатый,
Здесь тёмной думой удручён вожатый,
Здесь зреет хмель, но лавр уже зачах.
Лишь иногда, наскучивши покоем,
С кипеньем, гулом, гиканьем и воем
Оно своих не хочет берегов.
Как будто вновь под ратью Ганнибала
Вздохнули скалы, слышен вой шакала
И трубный голос бешеных слонов.
Свидетельство о публикации №118082403624
Какая прелесть твой перевод!
А стихи Гумилева!
Анна Ахматова - везде, в каждом слове, каждом звуке! Какая безграничная Любовь!
С сердечным теплом.
Евгения Давыдянец 24.08.2018 15:25 Заявить о нарушении
С ответным теплом,
Эмма Пантелеева 24.08.2018 17:31 Заявить о нарушении