Стар1сть

Раптово  ззаді  підкрадеться
Очі  долонями  прикриє
І  нам  відразу  не  вдається
Дізнатись, що тривожить  сміє.
Ії  нечутний  крок  м`який
Тихо  наблизиться  потроху,
Як  дня  прекрасного захід,
Як  осені  холодний  подих.
Перший  дзвінок, турботи  мами,
Ряди  однолітків  і  клас,
А  нам  здавались  стариками
Десятикласники  в  той  час.
Період  молодості  ранньої,
Сліди сердечних перших ран.
Здавалось - це  парадоксально   
Тридцятирічним  старикам.
Пригадуєте, як  сміялись
З  весілля  стариків  суворих,
У  п`ятдесят  вони  побрались,
А  нам  побачення - умора.
Старіть  не  можуть  наші  душі
Та  віку  відчувати  кроки,
Лиш  дзеркала  до  літ  байдужі,
Та "Ви" прохожі,  ненароком.
Старість  по-своєму  чарівна,
Тут  фарби  осені  і  тайна,
Дітям  та  літнім  так  потрібна,
Що  казки  люблять   надзвичайно.
Вона  дитинство  наче, юність,
Не  треба  старості  боятись,
Красою  осені  етюду
Можливо  лише  милуватись.