Спливає час, руйнує зміст
Усього що було важливим.
Не пролунає акафіст
Усім ображеним й вразливим.
Не згаряче, не водночас
Отримаємо подарунки.
Давно зверталися до нас,
Часів продавнішніх відлунки.
До скривджених і до слабких,
Приходила палка надія.
Вела та сила говірких,
Просилась в душу лиходія.
До гордості зійшла на смак.
До жадібних стрибала в серце.
Але тривкий її розмах
Надію споглядав в люстерце.
Не зрощені, не запалкі,
Сумні, мрійливі, гонорові
Затисли долю на віки
В міцній, зачиненій будові.
А світлий стан, що має Дух
Вдихне повітря нових вражень.
Його здіймає стрімкий рух,
Та Божий важіль...
Картина: художник Володимир Куш
Важiль Божий
© Copyright: Наталия Дашкевич, 2018
Свидетельство о публикации №118082200501
Свидетельство о публикации №118082200501
Рецензии