Hebraeische Melodien

Lesja Ukrainka

Hebraeische Melodien


I
Als vom Feind Israel war in Fesseln gebracht,
Hat es Babylon sich dann zum Sklaven gemacht.
Und Besiegte, die sich kaum hielten aufrecht,
Bauten hohe Palaeste, wo Sieger gezecht.
Jene Haende, die ehemals den Tempel geschuetzt,
 Wurden nun auf der fremden Fronarbeit benuetzt.
Jene Macht, die im Kampfe vergebens verblieb,
Neues Werk auf dem Bau nun eifrig betrieb.
Alles wurde gebraucht: Pflug, Hammer und Seil,
Auf den Mauern muehten sich Spaten und Beil.
Wer ein Werkzeug besass, fand auch Arbeit und Brot.
Nur die Harfe verstummte aus bitterer Not.


II

Jeremia, gewalt'ger Prophet in dem eisernen Joch!
Hat der Herr dir ein Herz aus festem Kristall wohl gegeben.
Sahst du vorher all' Unheil, das Heimat erwartet, jedoch
Brach dein Herz nicht vor Kummer, es konnte das Schlimmste erleben.

Wie du konntest abwarten, bis all deine Worte erfuellt?
Bis der heiligen Stadt wurde Hagel der Pfeile zuteile.
Hast dein Herz du dann wohl mit dem Zauberschleier umhuellt,
Denn an ihm so ohnmaechtig zerbrachen selbst feindliche Pfeile!

Nach dem Kriege in staedtischen Truemmern du bliebest allein,
Durch Ruinen und Oeden die brennenden Traenen sich bohrten,
Und dein Echo so maechtig erfuellte das kalte Gestein,
Dass die fernsten Nachkommen den Nachhall der Klagen noch hoerten.

Jeremia! Du ewige Sehnsucht, wie hast du's gemacht,
Dass dein Herz nicht zerbrach, wie es konnte das Schlimmste erleben?
Denn auch Felsstein gibt nach heisser Quellen zerstoerender Macht.
Ja, dir wurde ein Herz aus festem Kristall wohl gegeben!

2.XII. 1899

Оригінал:

Леся Українка

Єврейські мелодії

1

Як Ізраїль діставсь ворогам у полон,

то рабом своїм бранця зробив Вавілон.

І, схиливши чоло, подолані борці

переможцям своїм будували дворці.

Тії руки, що храм боронили колись,

до чужої роботи з одчаю взялись;

тая сила, що марна була на війні,

будувала підвалини й мури міцні.

Все здалось до роботи: перевесло й шнур,

плуг, сокира й лопата виводили мур,

всяк, хто мав який знаряд, мав працю собі,

тільки арфу співець почепив на вербі.


2.
Єреміє, зловісний пророче в залізнім ярмі!

Певне, серце господь тобі дав із твердого кришталю:

ти провидів, що люд буде гнить у ворожій тюрмі, –

як же серце твоє не розбилось від лютого жалю?

Як ти міг дочекатись, чи справдиться слово твоє?

Роєм стріли ворожі на божеє місто летіли, –

певне, чарами ти гартував тоді серце своє,

що на ньому ламалися навіть ворожії стріли!

По війні ти на звалищах міста лишався один,

і палкі твої сльози точили холодне каміння,

і луна розляглась така серед смутних руїн,

аж найдальші нащадки почули твоє голосіння.

Єреміє! ти, вічная туго, тебе не збагну:

як же серце твоє не розбилось від лютого жалю?

Бо джерело гаряче і скелю зрива кам’яну.

Так, було твоє серце з твердого, міцного кришталю!