Северный ветер. Иван Коваленко

Північний вітер

Північний вітер гонить темні хмари,
І дощ січе, і на землі сльота.
А з вітру зойк до мене доліта,
Що вимагає помсти і покари.

Не знаю, хто нагнав на мене чари,
Хай краще б сліпота і глухота –
Померлих душі бачу, як примари,
І кожна з них одне і те ж пита:

– А Північ ти забув, де в мерзлоті тіла?
Чому мовчиш про ті страшні діла?
Пусті турботи ти тепер остав!

Нехай душа твоя до нас щоденно лине,
Ти воскрешай нас кожної хвилини,
Нам пам’ятником слово ти постав!
---------------------------------
«Северный ветер» И.Е.Коваленко

Суровый ветер налетел с рыданьем,
И дождь сечёт, и на земле – вода.
Из ветра крик несётся, как беда –
Он требует и месть, и наказанье.

Не знаю, что за чары в подсознанье,
А лучше б – слепота и глухота.
Я души мёртвых чувствую в молчанье:
Они всё спрашивают, растворив уста:

- Ты Север позабыл, где в холоде тела?
Что ты молчишь про эти страшные дела?
Пустые хлопоты, заботы ты оставь!

Пускай твоя душа стремится к нам,
Ты воскрешай нас, волю дав словам,
Нам памятником Слово ты поставь!

(21.08.2018)