Квіти дарував, говорив слова,
Але це все не те, на жаль.
Душу обіймав ніжно, без тепла,
І знов далекий погляд вдаль,
А я всі сльози під вуаль,
Нестримно б"є печаль.
Приспів:
Не треба днів, ночей не треба,
В очах твоїх не бачу неба.
І дивні відчуття на смак,
Безкрилі, наче птах.
Хто знає, що і як там треба,
Лише в коханні є потреба.
Цих відчуттів коловорот,
Та інший в них дрескод.
Вірно рахував, щось не помічав,
Але це все не так, пробач.
Множив, віднімав, дивне відмічав,
І знов по колу своїх вдач,
А я вмить чую серця плач,
Нестерпно це, побач.
Дрескод
© Copyright: Алёна Шинкаренко, 2018
Свидетельство о публикации №118082004602
Свидетельство о публикации №118082004602
Рецензии