Не бачив радості в житті
після війни та в девяності,
ніби й умови вже не ті,
а люди в себе ніби гості.
Того немає. те не можна
ні відшукати, ні знайти,
життя мов терен придорожний.
чи то полин гіркий.
Воно мене в боки штовхає
немов шаленний буревій,
а я його весь час долаю
у час небачених подій.
Не бачу радості, ні щастя
і вже мабуть його не буде,
якщо душа моя не згасла
і я вже гомін чую всюди.
Н1би гост1
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118081802501
Свидетельство о публикации №118081802501
Рецензии