Переливав з пустого та в порожнє,
допоки не знайшов в тобі все те,
що так давно шукав я в кожній
під музику давно заслуханих касет.
Шукав, чогось чекав, втікав від себе,
безцільно без упину йшов вперед,
але нарешті маю все, що треба:
після падіння затяжного - злет.
Ти - моє світло в найчорнішу ніч:
наш шлях пройдемо разом крок за кроком...
так довго я блукав уздовж пустих узбіч,
але звела нас доля ненароком.
І поки серце зігріваєш тільки ти,
собою буду справжнім - сумнівів немає,
бо лиш з тобою підсвідомі лабіринти,
мов сніг весною - тануть і зникають.
Багато часу втрачено, та все ж
почати все спочатку пізно не буває:
чого не вистачає так - в мені знайдеш,
бо я в тобі знайшов, чого мені не вистачає.
Не змінить нас ні плин десятиліть,
ані життя примхливого холодні хвилі,
бо кожну Богом дану мить
лише з тобою поряд буду, мила.
Переливав з пустого...
© Copyright: Личность Второго Сорта, 2018
Свидетельство о публикации №118081707871
Свидетельство о публикации №118081707871
Рецензии