Йде спочив... Маргарита Метелецкая

                Вольный перевод с украинского:

…Не любоваться как франтихою,
осенней астрой? Настроенье
меняет цвет от серо-тихого
к смарагду, к радости весенней.

И растворяешься в эмульсии
добра – легко, без празднословья.
Как будто в Рай пришла с экскурсией,
а там – невидимая ловля

витающей путями бренными
исконно вечной Жизни-птицы…
И крохи подлинно бесценного
торопятся в душе родиться…

С лукавыми простишься масками…
Репьи сомнений – пыль с хитона…
Карпатских елей выдох ласковый
души коснётся обнажённой…

И мыслей колгота бесплодная
об одиночестве без меры,
и псы вины, всегда голодные, –
отступят, будто сна химеры…

Вот Месяц… лампою глазастою…
Идёт покой… тропой вихлястою…

                Оригинал: http://www.stihi.ru/2018/08/11/2442

    Переростає колір настрою
    Із сиво-сірого... в зелений...
    Барвистою втішаюсь айстрою,
    Ловлю дух осені червлений...

    І розчиняюся в емульсії
    Добра та затишного світла,
    У мрійний Рай ведуть екскурсії,
    Де йде невидима ловитва

    Предвічного, завжди невловного
    Життям витаючого птаха...
    І крихти істинно коштовного
    Чарівно воскресають з праху...

    Всіх страхів реп'яхи, всі сумніви,
    Як прах, спадають із хітона –
    Смерек карпатських ніжні повіви
    Бентежать душу безборонно...

    І тануть в леготі пташиному,
    Мов сни химерні пообідні,
    Мої колошкання з провинами
    І думи самоти безплідні...

    Вже й Місяць... лампою кулястою –
    Йде спочив... стежкою хвилястою...
________________________

Яндекс-картинка