Страх

Ева Сокол 2
Я знаю СТРАХ... я йОго тиха бранка,
забилась, наче звір який, в куток...
безсонням змучена, чекаю ранку,
думки сідлають за рядком рядок...
без розуміння,- нащо їм ті коні-
віршовані, рифмовані рядки...
а СТРАХ зухвало шкіриться на троні,
утішений,- піймав мене таки...
розрада в тім і невимОвна туга,-
думОк несамовитих кагалА...
вони мені  за ворога й за друга...
і легкість крил, і темна кабала...
а чим іще страхУ протистояти?
Ні мрій не залишилось, ні надій,-
хоч і тримались до кінця, вар'яти,
тому винити їх ніхто не смій!..
тепер лише думкИ на перепоні
аби мій СТРАХ не підійшов впритул...
хай і надалі шкіриться на троні,
мерзенний посіпака, Вельзевул.
Коли вже буде нІчого втрачати,
коли думкИ лишАть мене одну,
я мУситиму СТРАХ свій подолати -
заглЯнувши у йОго глибину.


© Copyright: Ева Сокол 2, 2018
Свидетельство о публикации №118081703390
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Ева Сокол 2
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Ева Сокол 2