Під тином щедро мальви зацвіти,
дівчатами на сонці запишались,
а в лузі чутно тихий гул бджоли –
з моїм дитинством все оте змішалось…
У вітті дуба листя шелестить,
а поряд з ним, немов тендітні кізки,
шепочуться і тягнуться в блакить
стрункі з корою білою берізки.
Волошками розважливих очей
пшеничний лан погляне із-за лісу.
Колись носив волосся до плечей,
тепер лишень чешу макітру лису…
Давно не чути співу солов’я
із прохолодою чаруючого гаю,
але вслухаюсь вперто в тишу я,
коли сільське дитинство пригадаю.
Вже килим неба всипали зірки,
пастух рогатий їх збирає в стадо.
З них котрась утече і крізь хмарки
шубовсне в став, побачивши свічадо.
Духмянять луки свіжим чебрецем –
життя вирує, не стоїть на місці.
Крізь роки бачу я твоє лице,
схилила що над первістком в колисці…
15.08.2018
Лiтнi мотиви
© Copyright: Олександр Мачула, 2018
Свидетельство о публикации №118081506227
Свидетельство о публикации №118081506227
Рецензии