***
Стікав по пальцях невгамовний дощ ...
Він танцював по стріхах сивокосих
І по асфальті, вщент промоклих площ...
Приречені на всі солодкі муки,
Ховаючись від світла і очей,
Самотнє танго танцювали руки...
Промоклий танець втрачених ночей...
На стінах розмивалися графіті,
Десь плакав із дощем старий дудук...
...Лише тепло , немов останнє в світі,
Стискали пальці , геть замерзлих рук ...
Свидетельство о публикации №118081501374