Л. Юферовой. А лиман ось тут, як на долонi!

А лиман - вот тут, как на ладони!
Берега высоки и  кривы.
И сверчки — зеленокрылы кони -
Раскричались в зарослях травы.
Тучи белые воздушной ватой
На воде привольно разлеглись.
Хочется вдохнуть и закричать им,
Вместе с чайками подняться в высь.
В колыбель соломенную падаю,
Гладит тело мягким ветерком,
И как будто вечность - вот же, рядом
П‘онебу за горизонты прямиком.
А как только полдень встанет
С деревенским муканьем орды,
Смою зной дыханием лимана,
В брызгах синевы воды.
 


Оригинал:


А лиман – ось тут, як на долоні!
Береги високі та криві.
Цвіркуни – зеленокрилі коні –
Розкричались голосно в траві.
Білі хмари із пухкої вати
У воді привільно розляглись.
Хочеться вдихнути й закричати,
І злетіти з чайками у вись!
Падаю в солом’яну колиску,
Тіло гладить ніжний вітерець,
І, здається, Вічність – онде, близько,
В небі йде за обрій навпростець.
А як тільки полудень настане
З муканням сільської череди,
Змию спеку подихом лиману,
Бризками синявої води.