Навесні зустрілися ми в міському парку,
блідий місяць із-за хмар, нам світив весь час,
ти нашу розмову зводила ,на жарти
як колись ходили в школу в перший клас.
Теплий вітер з півдня, дихав нам в обличчя.
освіжав гарячі юнацькі думки,
теребив волосся, та зсував на очі,
на очі дівочі, ніби васильки.
Ти то жартувала, то весь час мовчала,
то дивилась в очі у нічній пітьмі,
ніби то приємне колишнє згадала
що дало наснагу, тобі навесні.
Я б весь час дивився на дівочі очі,
голубі як небо, чи то васильки,
відчував би радість, зранку та дло ночі,
з ночі та до ранку і так всі роки.
Васильки
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118081306104
Свидетельство о публикации №118081306104
Рецензии