Вiльна каса

Вільна каса! Серце кричить, мов касир.
Знову по новопасит до аптеки.
Вкотре кажу собі: серце не сци!
Та менш за все тобі треба мої камбеки...

Та менш за все тобі треба мої ромашки,
Та менш за все тобі треба мої зайоби.
Мої покемони, мої ніндзя-черепашки,
Таргани, ведмеді та койоти...

Мені вночі наснилось небо Лондона,
Мені наснилась ти, а потім зникла,
Поцілувавши. Той цілунок, мов повидло.
І знову я один, і ти одна...

Місячна призма, дай мені вогню,
Жовто-блакитний цвіт синиць на тОнких гілках...
Спочатку солодко було твоє «люблю»,
А потім клюнув півник, й пиво згіркло...

Ввімкну собі Земфіру та піду
В далекі гори за широкі полонини.
З тобою ми зустрілись на біду...
Наше кохання, мов прострочений паніні...

Зів'яли помідори навкруги,
Та й огірки голівки похилили...
Сплять гарбузи, мов сонячні круги,
Їм сняться гарбузихи й літні зливи...

Минає все, отак минули й ми.
Ми були пара - з майонезом кетчуп...
Є сємки, та минають і вони...
Минають Бенедикти Камбербетчі...

Пробач мене, моя любов,
Не чутно ні годинників, ні чайок...
І серце закипає, наче чайник...
Усе це зветься ніжним словом LOVE...

Маєм, що маєм, пофіг, чия вина...
Хоч і сумую по твоїй спідниці-міні...
Та я не плачу, бо красунь ще дохр*на
На моїй рідній неньці Україні!

© Паша Броский