Шкода, шкода, ой як шкода,
що таким мене зростили,
що в душі моїй негода,
що малим мене не били.
Тому й виріс я таким
не слухляним на цей час,
непокірним та стійким
коли йшов ще в перший клас.
Тільки пізно мене вчити,
запізнились вчителі,
я хотів весь час орати
на папері й на землі.
А коли ще будуть сили,
я піду у чисте поле,
де малими ми ходили,
та по ньому йшли до школи.
Тож мені щей зараз шкода,
що в житті я ріс таким,
що такої я породи,
що дожив ще й до цих днів.
Укр. Шкода, шкода...
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118081303125
Свидетельство о публикации №118081303125
Рецензии