Леся Украинка. Ответ
Не жаль мне, что тебя опять желаю,
Дороги только наши разошлись.
Нет, не сойдутся, сколько ни молись!
Не быть нам вместе, друг мой, точно знаю.
Моя любовь тебя только погубит:
Ты будто дуб высокий и стальной,
Я же как плющ ползучий и хмельной, –
Плюща объятья губят силу дуба.
Но без приюта плющ зелёный вянет,
Я не завяну, я в стенах не сгину,
Одену я убогие руины,
Зелёный плющ им украшеньем станет.
В страну печали ветер постучится
И принесёт мне из дубравы эхо
От дуба милого речей, тоски иль смеха, –
Вновь сны любимых лет мне будут сниться.
Вiдповiдь
Не жаль мені, що я тебе кохаю,
Та в нас дороги різно розійшлись.
Ні, не кажи, що зійдуться колись!
Не зійдуться, мій друже, я те знаю.
Моє кохання – то для тебе згуба:
Ти наче дуб високий та міцний,
Я ж наче плющ похилий та смутний, –
Плюща обійми гублять силу дуба.
Та без притулку плющ зелений в’яне,
Я не зав’яну, я знайду руїни,
Я одягну обдерті, вбогі стіни,
Зелений плющ оздобою їм стане.
В країну смутку вітерець прилине
І принесе мені луну розмови
Від мого дуба любого з діброви, –
І спогад любих літ повік не згине.
Свидетельство о публикации №118081207968