Идёт покой... Из Маргариты Метелецкой

Маргарита Метелецкая
Идёт спочил
http://www.stihi.ru/2018/08/11/2442
--------------------------------------

 Переростає колір настрою
    Із сиво-сірого... в зелений...
    Барвистою втішаюсь айстрою ,
    Ловлю дух осені червлений ...

    І розчиняюся в емульсії
    Добра та затишного світла ,
    У мрійний Рай ведуть екскурсії,
    Де йде невидима ловитва

    Предвічного, завжди невловного
    Життям витаючого  птаха...
    І крихти істинно коштовного
    Чарівно воскресають з праху...

    Всіх страхів реп'яхи, всі сумніви,
    Як прах, спадають із хітона -
    Смерек карпатських ніжні повіви
    Бентежать душу безборонно...

    І тануть в леготі пташиному,
    Мов сни химерні пообідні,
    Мої колошкання з провинами
    І думи самоти безплідні...

    Вже й Місяць...лампою кулястою -
    Йде спочив...стежкою хвилястою...



***************************************

Настроя цвет в обличье новом -
Не серый, не седой... зелёный...
Любуюсь астрою садовой,
Ловлю дух осени червлёный...

И растворяюсь я в эмульсии
Добра и ласкового света...
В блаженный Рай ведут экскурсии -
Невидимо - ловцы поэтов.

Предвечна,  неизменно-бренна
И жизнь... летающая  птаха...
Крупицы истинно бесценные
Волшебно восстают из праха...

Колючки страхов всех, сомнения,
Как пыль, спускаются с одежды,
Карпатских ветров дуновенья
Смущают душу безудЕржно...

И тают в птичьем недоступье
Химерные дневные бдения,
Мои метания  с проступками
В бесплодном дум уединенье...

Луна уж ... шаром серебристым -
Идёт в покой... тропой волнистой...