Мов збиті вершки, у морі блакиті
Пливуть білосніжні хмаринки.
Збирають в купи,злітають мов птахи,
По небу біжать навздогінки.
Їм вітер як батько, він грає й сумує
За тим ,що вже скоро минеться
Та мить, що єднає скінчиться невдовзі Хмаринка кудись помандрує.
Там в синіх усюдах знайде своє щастя-
Пролл'ється дощем над землею
А може безслідно розтане у небі
Щоб стати навіки своєю...
Небесна
© Copyright: Анна Куприенко, 2018
Свидетельство о публикации №118081203400
Свидетельство о публикации №118081203400
Рецензии