Я часто бачу у ві сні
крислаті верби понад ставвом,
садок вишневий навесні
та на городі рідну маму.
Сапа в натружених руках,
на голові біла хустина,
раз - по - раз дивиться на шлях
на вихідні чекає сина.
А він що п"ятниці й суботи
в мороз і спеку, дощ та сніг,
перетинає кілометри
тяжких не скорених доріг.
Давно проскочив Снігурівку,
Висуньськ та Березнігувату,
сховалось сонце за домівки,
скоро побаче рідну хату.
Ту рідну хату, маму, брата,
під вишнею родинний стіл,
де в Лепетисі мов на свято
всі зустрічались, хто хотів.
Крислат1 верби
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118081006367
Свидетельство о публикации №118081006367
Рецензии